Однажды ночью мне позвонил один мой очень-очень старый друг, поднял меня с постели со словами: "Дима, помогии! Срочно нужно хорошее сочинение на литературу, а у меня с этим туго!". И в три часа ночи я начал писать. Вот что вышло с просоня, как не странно даже мне оно очень нравиться. У меня есть его перевод, сделанный мною, но я посчитал, что пусть оно будет тут в первозданном виде, на украинском языке.
Іноді, коли романтик у моїй душі перемагає циніка, я виходжу на вулицю нашого міста і вже не дивлюсь скептично на сіру масу однакових людей, а щиро жалію їх. Адже вони, нажаль не помічають, тієї краси що їх оточує, тієї краси що створює для них чарівна Осінь, не чують тієї мелодії яку вона грає на своїх інструментах. Осінь для них - це пора безкінечних дощів що перетворюють вулиці міст у маленькі річки грязі. Майже кожен, виходячи із дому відкриває парасольку та поспішає на роботу і теж саме після неї, не бажаючі жодної зайвої хвилини перебувати на вулиці. Але варто зупинитися, на хвилину і послухати тут чарівну мелодію що відбиває осінній дощ. Яка ж ця мелодія? Вона завжди буде такою якою ті її хочеш чути: може бути ритмом жвавого, запального танцю який підбурює до невгамовних веселощів; може бути мелодією жахливого суму і болю – реквіємом теплого літа. Всі йдуть та топчуть те листя що леді-Осінь з таким завзяттям у пориві натхнення перефарбувала у золотий та багряний. Вони не чують їхнього тихенького шелестіння, а я чую. Чую як вітер підхоплює ці маленькі витвори мистецтва і їхній тихенький дзвін, так саме дзвін, луна в повній тиші спустілих вулиць. Але цей дзвін зовсім не сумний, він лагідний та ніжний, чуючи його, я заспокоююсь та наче входжу у транс у якому є тільки я, чарівна Леді, її інструменти, і її вічний вірний слуга – вітер. Вони грають свою тихеньку музику, а я мрію. Можливо що усе це лише плоди моєї занадто сентиментальної уяви, але мені здається, що у нас із Леді своєрідна мовчазна угода: вона знайшла у моєму обличчі вірного слухача, а я натомість можу насолоджуватися її чудовою мелодією, мелодією що грає осінь.
Ну за ошибки меня строго не судите) По чести сказать, мне просто лень их исправлять. А большинство их из-за того, что тяжко переходить в другую расскладку.
