Лишився слід від ручки на папері Почувся дивний звук І скрипнули від вітру двері Годинника розмірний стук Зупинив мить, яку зафіксувала ручка на папері Почувся знову скрип старих дверей Затхлий запах вповз в повітря Старі меблі вже давно не бачили людей Лиш із далека чути звуки вітру І звуки привидів, вони теж грали Сплітали смуток, витісняли світло Зникли люди, їхні ідеали Вічна осінь, тут не буде літа І тут лиш привиди літали Тут було затхло, скучно, сумно Засушена троянда тут лежала І тільки плакала безшумно Якась людина кинула, якась не взяла Якась не зрозуміла І лиш покинута примара співчувала І доторкнутися зуміла Подумки троянду цю підняла В своїх руках на неї глянула примара І лиш сльоза з повіки впала
я не понял смысла, не говорю, что его нет, но я не увидел. (а может и нет) постоянные повторы, чувствуется ллишь тоска, но всё оч непонятно и странно...извини, мне не понравилось совсем
Остановившееся время, место, где одни предметы и почти никогда не бывает людей...Хорошая идея, но технически написано особенно вначале, действительно слабовато.
